Вася Шилкин доковылял до платформы. Оставалось перейти по верху на другую сторону. Сросшаяся кое-как после перелома, нога заныла.
И Вася подумал: «Ну, ходить я хожу, а вот бы мне полететь!? Перемахнуть через рельсов два ряда. Конечно, не напугать вот этих: девушку, собаку и закутанную в неизвестно что старушку возле фонаря».
Он привстал на цыпочки. Его шарф, размотавшись, упал на платформу, а сам Вася, оторвавшись от земли, повис в воздухе.
Было свежо. Тело в ладонях северного ветра налилось силой. Вася сощурил правый глаз и посмотрел на свою ногу: «Ага. Вот здеся и еще здеся…»
– Кряк, – ответила ему нога и перестала болеть.
«Так я и хромать перестану», – подумал Вася, ныряя в воздушную яму.
Эхма, чего бы еще захотеть? Сверху люди виделись маленькими цветными пятнышками.
Вася почувствовал, как у старушки першит в горле, и тут же заметил, что она, как и другие люди на станции, составлена внутри из черточек-проволочек, которые мигают всеми цветами радуги. Но если у других сияние было радостным, то в старушке – теплилось тревожно, как лампочка, которая вот-вот перегорит. «Вот здесь прижать и вот здеся, и – раз!» Бабушка развернула плечики, улыбнулась и, немного подумав, выкинула свою клюшку под платформу.
Малиновым горело вокруг девушки. Вася задержал дыхание, протянул руку, которая стала бесплотной, как облачко, и задел кусочек меняющейся липкой красноты вокруг ее тревожного личика. Измазанный палец потянул в рот. На вкус это было похоже на малиновое варенье, которое так хорошо варила Васина бабушка- Матрена Федоровна. Варенье горчило. Любовь была многолетняя, безысходная, безответная. «Вот сяк и таки-так», – замурлыкал Вася. Девушка улыбнулась.
– Собака-собака! Пойдем ко мне жить!?
Пес вильнул хвостом и лизнул ее руку.
Девушка подняла голову. В потемневшем небе кто-то запускал ракеты – красную, голубую, зеленую.
На платформе лежал клетчатый шарф и два костыля. Только Васи-идиотика нигде не было видно.
Прочитано 7220 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 3,67
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
Проповеди : А дух животворит! - Сергей Сгибнев Мне очень нравится практически использовать все установления Библии в моей жизни. Сколько раз, встречаясь с трудными ситуациями, я обращался к Слову Божьему и Он давал мне исчерпывающие ответы. Слава и хвала Ему за Его бесконечную милость и мудрость! Аминь!!!